Душниця (Володимир Арєнєв) с автографом

Це місто дуже схоже на наше. Тут є мобілки, інтернет, літаки, телевізори... Школярі так само полюбляють прогулювати уроки, батьки інколи надто зайняті собою. Єдина різниця — повітряні кульки, які можна частіше побачити у найрізноманітніших місцях. А все тому, що в цих кульках після смерті зберігають душі близьких людей.

У них — або у величезній давній вежі, яка називається душницею.

«Душниця» – нова фантастична історія від Володимира Арєнєва. «Душниця» перемогла на конкурсі дитячої та підліткової книжки «Книгуру-2013», була визнана кращою мережевою публікацією за даними сайту «Лабораторія фантастики» (2013), отримала премію «Нові горизонти». У серпні 2014 року в м.Дублін (Ірландія) Володимир Арєнєв був визнаний кращим європейським автором фантастичних книжок для підлітків, а художник цієї книжки — Олександр Продан — кращим художником-ілюстратором Європи.

Володимир Арєнєв — автор 21 книжки, лауреат численних літературних нагород, зокрема — премій ім. О. Беляєва та О. Гончара, кращий молодий фантаст за результатами «Єврокону-2004». Його твори друкувалися українською, російською, польською, англійською, французькою та іншими мовами.

- - -

Гра в пророцтва — захоплива, хай навіть і невдячна справа. І все-таки хочеться тут і зараз провістити «Душниці» довге щасливе життя. У повісті є багато з того, за що ми цінуємо класику — живе почуття, стрункий сюжет, глибокі думки (шкода, що це словосполучення дедалі частіше сприймається в іронічному контексті), і все це подано з оманливою, майже чехівською простотою. Про зв’язок між живими та померлими, про пам’ять і тих, хто її береже, писали й писатимуть завжди — але настільки добре роблять це нечасто. Красива фантастична метафора стає приводом поговорити на вічні теми й роз’ятрити незагоєні рани (ті, які й не повинні загоюватися), але насамперед це захоплива історія про одного звичайнісінького хлопця, котрому довелося здійснити дещо незвичайне... і подорослішати. Історія для всіх — і для підлітків, і для тих, хто вже забув, як це — робити перший у житті важкий вибір... і навіть для тих, хто цього вибору так і не зробив. На горизонті фантастичної та й «просто» літератури тонка голка «Душниці» виглядає природно і живо — наче завжди і була там, поміж світлих веж, зведених Бредбері, Ле Гуїн, Крапівіним та іншими великими зодчими.

Володислав Женевський. Номінатор премії «Нові горизонти».

Арєнєв спромігся зробити із цієї історії справжню психологічну драму, потужну, глибоку, насичену відтінками та обертонами. Це той випадок, коли переказувати сюжет немає сенсу: надто багато залежить тут від стилю. Це щільно витканий, емоційно яскравий текст, що зачіпає цілий спектр етичних та філософських питань.

Василь Володимирський. («ПІТЕРbook»)

ВІД АВТОРА

Усе почалося з оголошення на ліхтарному стовпі. Пізно вночі я повертався додому на маршрутці, вона зупинилася перед світлофором — і на звичайному стовпі я побачив напівзірване «Повітряні кульки для будь-яких урочистостей».

А що більше пишеш, то частіше зір у тебе починає працювати по-особливому. Частіше зауважуєш детальки, з яких можуть прорости цікаві історії. І у цьому навіть не якась там твоя заслуга, просто... ну, от уява тренується особливим чином реагувати на зовнішні подразники.

Словом, я побачив це оголошення, вбив собі кілька ключових фраз у мобілку — а далі відпустив усе самопливом. Історії треба було проявитися, вигадатися, прорости. Коли це сталося (а сталося, на мій подив, досить швидко), я сів і записав її.

Було це в 2010-му році, тож залишається тільки радіти, що ця книжка встигла побачити світ, її прочитали, комусь вона сподобалася, когось обурила. Якби склалося все по-іншому, зараз читач вирішив би, що я писав на злобу дня, — та на жаль, це просто «злоба» наздогнала і зробила книжку аж надто актуальною.

Із 2010-го року «Душниця» живе вже своїм життям, а я спостерігаю за нею, як за дитиною, яка робить перші успіхи на обраному шляху. Її тепло сприйняли читачі на конкурсі дитячої і підліткової літератури «Книгуру-2013». На сайті «Лабораторія фантастики» за результатами читацького голосування перемогла в категорії «Краща мережева публікація». Вона виходила в моїй авторській, «дорослій» збірці, а тепер от доросла до окремої книжки, та не простої — а з ілюстраціями дивовижного художника Олександра Продана.

Мені дуже цікаво, як поставляться до неї сьогоднішні читачі. І ще: десь там, за межами відомих нам полів, здається, повільно проростає нова історія про цей-таки світ. Відверто кажучи, я не впевнений, чи проросте, але — ну що ж, час покаже. А мені залишається побажати вам приємного читання.

Ваш, ВА